З тегами электронная демократия Приховати/показати коментарі | Швидкі сполучення клавіш

  • Нестеренко Юрій December 22, 2016 17:27 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , электронная демократия   

    Андреевский спуск, как экзамен на гражданственность. 

    teatr-na-podole

     

    Андреевский спуск, для киевлян и гостей столицы Украины, был и останется местом, о котором говорили – тут сердце истории Киева. И как бы не перестраивался Киев, подобные действия на Андреевском спуске были под негласным табу. Чиновники, до конца так и не потерявшие совесть, не давали разрешение на строительство, которое раз и навсегда изменило  бы Андреевский спуск.

    Но, к сожалению, в новейшей истории Киева совести у чиновников совсем нет. Как нет у ее и у архитектора, «сваявшего» проект театра. Как нет ее и у руководителя самого театра, озаботившегося возможной прибылью от ресторанов и магазинов, которые взрастут под крышей этого «крематория Мельпомены».

    И чтобы прекратить этот и подобны со стороны «бизнесделков», творящих беспредел при молчаливом попустительстве городских властей, громада Киева должна сплотится в единое целое, чтобы защитить историю и красоту Андреевского спуска, дав шанс нашим внукам наслаждаться его красотой и историей.

    Именно поэтому мы и призываем всех, для кого Андреевский спуск не просто городская коммуникация, для которого облик самой знаковой улицы Киева является символом города, поддержать инициативу, в которой изложены требования громады для того, чтобы сохранить красоту Андреевского спуска.

    И данная инициатива и станет для нас с вами своеобразным экзаменом на гражданственность…

     
  • Нестеренко Юрій December 6, 2016 14:28 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , , , , электронная демократия   

    Сила инициативы и ущербность петиций. 

    172fbbf0fe31a8c8cb6d98413675983d

    Петиция – это прошение, которое подает подданный своему властителю. Это просьба, которую хозяин, барин, царь или еще кто может рассмотреть и дать приказ выполнить,  а может и проигнорировать, похоронив ее в бюрократических кругах или же в мусорном ведре.

    Инициатива – это идея, поддержанная достаточным количеством свободных граждан. Идея, воплощение которой жизненно важно для большинства сограждан. Идея, от которой невозможно отмахнуться. Инициатива – это не просьба слабых к правителю, а требование сильных, предъявляемое к нанятым менеджерам их нанимателями. Требование. Которое нельзя игнорировать под угрозой увольнения.

    Петицию достаточно написать и ждать решения. Инициатива требует совместной работы сотен тысяч людей, ради достижения поставленной цели.

     

    Ты помнишь, как все начиналось?

    Украина – страна поголовного охвата сайтами петиций. Как только сайт Администрации Президента Украины предложил гражданам публиковать петиции, все другие министерства и ведомства, кинулись тот час же начали осуществлять подобные проекты. С одной стороны, они выполняли нормы закона, согласно которому каждый орган центральной и местной власти должен иметь ресурс для сбора петиций. Таковые у Кабинета Министров, Верховной Рады и у более сотни местных советов.

    И как же все было оптимистично и радужно. Вот она электронная демократия в действии. Челобитная самому царю-батюшке. Он-то, человек продвинутый, так что глянет, стукнет кулаком по столу и…. проблема решиться.

    Однако, как оказалось, принцип «хотели, как лучше, а получили, как всегда» сработал и тут. Предложив гражданам писать петиции, государство и, прежде всего, Президент не удосужились не только построить какую-либо разумную систему написания петиций, контроля за их существованием, но и алгоритма реагирования на них. Поэтому, когда среди разумных и действительно необходимых начинаний начали появляться бредовые идеи и предложения, Президент плюнул на все, заявив что ему, дескать, некогда заниматься ерундой, а другим чиновникам эти петиции просто не нужны. Они заставляют напрягаться. А вот напрягаться наш отечественный чиновник – не любит.

    Почему я делаю такой вывод? А потому, что коэффициент полезного действия, если врать соотношение поданных петиций, рассмотренных, принятых к действию и реализованных, имеет четкое и безрадостную характеристику – не эффективен.

    presents_yuriy-2

    Только цифры:

    • на сайте Президента было опубликовано 27 110 петиций. Поддержано 25 000 подписей – 40 Из этого числа было рассмотрено всего – 38 и условно реализованы – 5.
    • Верховную Рада Украины. Опубликовано – 60 петиций.  Поддержано – 1, реализовано – 0.
    • КМУ. Опубликовано – 520 петиций. Поддержано и реализовано – 0.
    • Киевская городской совет. Опубликовано 15 000. 2 петиции собрали 10 000 подписей и 2 реализованы.

    Получается, что коэффициент полезного действия у наших властных структур следующий:

    • Администрация Президента  – 0,0004%;
    • Верховная Рада – 0%;
    • Кабинет Министров – 0%;
    • Киевский городской совет – 0,0133%.

    В других городах ситуация примерно такая же.

     

    Так почему же складывается такая вот безрадостная ситуация?

    Причин неэффективности такого инструмента в  руках государства несколько.

    Во-первых, в исполнении закона не заинтересованы представители органов власти. И причин такой  незаинтересованности тысячи. Здесь и нежелание взваливать на себя дополнительные обязанности, и пренебрежение к мнению сограждан, и историческая закрытость принимаемых решений. Поэтому, и чиновники, и депутаты делают все от них зависящее для того, чтобы дискредитировать инструмент, применяя самые разные методы – от прямого бойкота до доведения идей до абсурда и фальсификации результатов голосований.

    01

    Во-вторых, закон об электронных обращениях граждан не содержит прямого указания, каким образом органы власти должны реагировать на петиции, которые собрали необходимое количество подписей. Это дает чиновникам самое широкое поле для манипуляций.

    В-третьих, общество  разочаровалось в использовании сайтов петиций, почувствовав себя обманутым. Волна энтузиазма быстро пошла на спад, когда оказалось, что петиции ни к чему не обязывают представителей власти. Иллюзия, что можно написать челобитную царю, а он все “порешает”, развеялась достаточно быстро.

    В-четвертых, наши сограждане оказались не готовы к тому, что петиция должна быть составлена таким образом, чтобы ее реализация была возможной. Оказалось, что грамотно составить обращение, гораздо сложнее, чем предложить отправить Тимошенко послом Гондурас.

     

    Что же делать?

    Первое не опускать руки. Электронная демократия работает и может давать ощутимые результаты. Латвийская платформа инициатив ManaBalss показывает, что при желании граждан и чиновников работать на благо страны все получается. Авторы составляют инициативы, небезразличные граждане инициативы поддерживают, ответственные чиновники и депутаты всеми силами рассматривают инициативы и дают им силу закона. Только за последнее время из двадцати инициатив, поданных на платформе ManaBalss  11 стали законами, а еще половина готова к тому, чтобы обрести этот статус.

    presents_yuriy-3presents_yuriy-4

    В Украине, платформой, которая собирается повторит успех Манабалса, стала платформа инициатив Мой Голос, предлагающая, как непосредственно саму платформу инициатив, так и платформу, которая позволит авторам и всем небезразличным  к будущему своей страны, путем дискуссий, корректировать свои инициативы, прежде, чем она приобретет завершенность и будет готова для публикации.

    И если многие интернет ресурсы предлагают нечто подобное, ограничившись размещением контента, то платформа Мой Голос готова идти дальше, занимаясь адвокацией инициатив, чтобы достигнуть главной цели – из реализации.

    presents_yuriy-12

     
  • Нестеренко Юрій December 1, 2016 18:04 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , , , , , электронная демократия   

    Наша мета – бути підсилювачем голосу громадянина 

    Світ змінюється дуже швидко. Змінюються технології, змінюючи відносини між людьми. Сьогодні для перемоги на виборах президента один твіттер аккаунт важливіше десятків традиційних ЗМІ, а один пост у фейсбуці здатен запалити революцію.

    Але часто густо активність у мережі так й не переростає у активність у реальному житті, декларація змін у соціальних мережах не призводить до змін у реальності.

    dsc_8321

    30 листопада в прес-центрі готелю «Козацький» пройшов круглий стіл «Спільнодія громадських організацій з використанням інструментів е-демократії», що був організован незалежною платформою громадських ініціатив «Мій Голос». Основною метою круглого столу стало обговорення інструментів е-демократії за допомогою яких активна частина суспільства, а в першу чергу громадські організації, мають змогу координувати свої зусилля та змінювати країну на краще.

    dsc_8333

    Співзасновник Громадянської платформи Нова Країна Андрій Длігач виступив із оглядом подій та підвів підсумки ситуації, що склалася з моменту початку Революції Гідності й до сьогоднішнього дня. За його думкою, за три роки реформи, що були започатковані, згорнуті. Реформатори були  вимушені піти з владних структур. Єдина реформа, що відбулася, то реформа електронних закупівель Prozorro. Але замість 50 запланованих вдалося зекономити лише 7 млрд. грн. Наступний етап боротьби громадянського суспільства з Гідрою починається саме зараз. Але шлях до перемоги не буде швидким. «Ми розраховували на спринт, а виявилось, що бігти треба марафон». На думку спікера, інструменти цифрової демократії грають велику роль у  всіх процесах, майбутнє пов’язано з їх ефективним використанням.

    dsc_8324

    Голова Української Асоціації Власників зброї Георгій Учайкін зауважив, що спроба використати електронну петицію до Президента була вдалою. За кілька днів петиція з вимогою прийняти закон про цивільну зброю та зміни до Конституції зібрала необхідні 25 000 підписів, але небажання державних органів прислухатись до громадян не зрушило це питання з місця. Збір підписів привернув увагу суспільства до проблеми, але був лише епізодом у восьмирічній боротьбі за право громадян на володіння зброєю.

    dsc_8329

    Експерт з судової реформи Реанімаційного Пакету Реформ Михайло Жернаков констатував, що дуже проста петиція «Повністю оновити суддівський корпус за прикладом патрульної поліції, відкривши прозорий конкурс на кожну посаду судді» була вдалою та швидко набрала необхідну кількість голосів. Ця петиція була спробою привернути увагу до більш значущого явища – судової реформи в цілому. Вряд чи саме петиція призвела до того, що суддівська реформа зрушила з місця, але суспільний розголос проблеми, без сумніву цьому посприяв.

    dsc_8336

    Дуже цікавою була розповідь екс-керівника проекту сайту петицій Адміністрації Президента України Андрія Заболоцького. На його думку дискредитація сайту петицій почалась не з боку Адміністрації Президента, а з боку суспільства6 якому й надали до рук пульт керування країною. Дуже швидко стало зрозуміло, що сайт, сам по собі, проблем не вирішує. Своїм правом на петицію, як і будь яким інструментом, треба вміти користуватись.

    Також він зазначив, що приділення багато уваги саме просвіті є дуже важливим напрямком роботи громадської організації «Мій Голос». На думку спікера, ідея створення незалежного сайту досить логічна дія: ось вам майданчик, який позбавлений впливу. Збирайте прихильників, підписи, передавайте ініціативи до органі влади – законодавство на вашому боці. За великим рахунком, саме так ми зможемо обіграти систему, яку не вдається зруйнувати зсередини. Приклади Prozorro та I-Gov тому є підтвердженням.

    dsc_8351

    Головний редактор сайту про цифрове суспільство http://www.digitle.wordpress.com) Каріна Літвінова запропонувала присутнім огляд інструментів у-демократії, які використовуються у світі. Вона поснила, що поняття “інструмент електронної демократії” є широким за змістом та динамічним у розвитку. Індивідуальне електронне звернення, е-скарга, е-пропозиція (зауваження), е-клопотання (заява), е-петиція, колективне е-звернення, е-ініціатива, е-консультація, е-обговорення, е-нарада, е-опитування, е-анкетування, е-голосування, е-референдум, е-плебісцит, е-вибори, е-парламент, е-законотворення, е-правосуддя, е-медіація… Назва інструменту е-демократії – певного роду ярлик. – розповіла Каріна Літвінова, зробивши огляд найбільш популярних інтернет-ресурсів електронних демократії у світі. – Але більш важливим є те, що за ним приховано, на основі якого ІТ-рішення інструмент впроваджено, чи слугує він інтересам громадян, чи є результативним?! вихідним пунктом під час розробки інструменту е-демократії є аналіз потреб громадян, рівень культури та цифрової грамотності населення, особливості менталітету. В цілому, говорячи про зарубіжний досвід у сфері розвитку електронної демократії, неможливо знайти ідеал. Бувають інструменти “ефективні” та “неефективні”. Ті, що підходять суспільству, і ті, що ні.

    dsc_8355

    Як завжди, вагомо аргументовано та розсудливо керівник Центру розвитку Інновацій НаУКМА Сергій Лобойко розповів про те, яку силу можуть мати громадські платформи у порівнянні із державними.

    Ми змогли розробити та домогтися прийняття закону про електронні звернення громадян, згідно з яким електронні звернення громадян можна направляти в органи державної влади не тільки за допомогою державних сайтів петицій, але й громадських платформ. Такі звернення мають таку ж саму силу, що й петиції, що розміщуються на офіційних сайтах. Це відкрило шлях к створенню незалежних платформ. – констатував Андрій Лобойко, на прикладах розповівши про успіхі саме громадських платформ та об’єднань. – Але інструментами цифрової демократії є не тільки сайти петицій, а й інші інструменти. Наприклад, проект «Громадський проект»,  котрий є прикладом дієвої електронної демократії, починаючи з реєстрації, закінчуючи голосуванням. Бюджет також повністю контролюється та розподіляється  громадянами. Але ж спочатку Київська міська рада хотіла як завжди скоро-скоро запустити проект,  щось там «по скорому» розподілити, затвердити, та відзвітуватись. І тільки тому що громадськість сказала «Ні, так не буде» , влада була вимушена йти на діалог та прислухатись до людей. Для того щоб інструмент працював, необхідно докласти зусиль саме з боку громадськості, а влада, зараз контролююча, де-юре і де-факто повинна почати виконувати сервісну функцію”.

    dsc_8365

    Координатор інформаційних програм ГО «Мій Голос» Юрій Нестеренко докладно проаналізував неефективність роботи владних структур у розгляді ініціатив в Україні, а також, на прикладі латвійської платформи Manabalss.lv, довів, що електронна демократія може і повинна бути ефективною, але за умов: влада та суспільство повернутися один до одного обличчям та розпочати взаємодію, а також, як то не дивно, треба навчати людей використовувати елементи електронної демократії для поліпшення свого життя.

    “Є різниця між поняттям петиція та ініціатива. Ми на відміну від державних установ використовуємо саме поняття ініціатива. Бо ініціатива це вимога суспільства від яку вже дуже важко не помічати. – розповів Юрій Нестеренко. – Платформа MiyGolos.org.ua – це інструмент спільного користування за допомогою якого можливо змінювати країну на краще, що підтверджує досвід наших латвійських партнерів – платформи manabalss.lv. Е-демократія може і повинна бути ефективною, але за умов, що влада та суспільство повернуться один до одного обличчям та розпочнуть взаємодію.  Ще одною умовою є обов’язкове навчання людей щодо використання інструментів електронної демократії для поліпшення свого життя”.

     

     

     

    Завершуючи офіційну частину, Дмитро Лубкін розповів про структуру та переваги платформи “Мій Голос”, про співпрацю команди платформи з авторами ініціатив, як в їх написанні, так і в їх просуванні для подальшого збору підписів та про відпрацювання алгоритму, що дозволить довести ініціативу до логічного кінця, тобто перетворення ініціативи в проект закону, а потім і у сам закон.

    “Збір підписів під ініціативами – це важливо, але не є самоціллю проекту “Мій Голос”. Найбільш важливим є пошук та підтримка однодумців, що виникає під час підготовки ініціативи на сайті miygolos.com та безпосередньо під час збору підписів на платформі miygolos.org.ua. – зауважив Дмітро Лубкін, сконцентрувавши увагу зібрання на результаті проекту. – Результатом нашої роботи повинні стати освітні програми для всіх верств населення та його просвіта.  Фантастичні зміни, що поки що приховані, вже відбуваються у суспільстві даючи громадянам реальні шанси впливати на життєдіяльність країни. І головне. Мета проекту – досягнення результату, а не сам процес. Ми працюємо, щоби посилити голос кожного громадянина країни”.

     

    Круглий стіл «Спільнодія громадських організацій з використанням інструментів е-демократії».

    Місце проведення: Конференц зал готелю Козацький

    Дата: 30.11.2016

    Організатори: ГО “МІй Голос”, “Sabiedrības Līdzdalības Fonds” (Латвія)

    За сприяння Міністерства Закордонних Справ Латвійської Республіки

     
  • Нестеренко Юрій November 29, 2016 12:30 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , журналісти, , , , , , , презентація, , спікер, электронная демократия   

    Незалежна платформа “Мій Голос” збирає круглій стіл! 

    Печать

    Згідно з останніми дослідженнями громадська активність нашого суспільства впала до рекордних домайданних позначок. Зростає недовіра громадян не тільки до органів влади, але й до неурядових організацій. В той час, громадські об’єднання конкурують між собою. Мало хто згадує, що тільки об’єднання зусиль може призвести до позитивних змін у суспільстві. Партнерство а не конкуренція, принцип “win-win” замість «гри з нульовою сумою» збільшують можливості та вагомість громадянського сектору.

    Незалежна платформа громадських ініціатив “Мій Голос” запрошує на круглий стіл «Спільнодія громадських організацій з використанням інструментів е-демократії», у ході якого розглянемо механізм взаємодії громадських організацій у форматі мережевої співпраці.

    На круглий стіл запрошені провідні політичні та суспільні діячі, що виступлять спікерами у темах обговорення механізми застосування інструментів цифрової демократії для втілення у життя проектів та статутних цілей громадських організацій.

    Буде проведена дискусія про шляхи виходу з ситуації, коли громадяни не довіряють не лише представникам органів влади, але й громадським організаціям та інструментам суспільного впливу, таким, наприклад, як електронні петиції.

    Мета круглого столу – спільне відпрацювання механізмів, завдяки яким е-голосування перетворюється на багатофункціональний та дієвий інструмент просування та втілення у життя інтересів громадян.

     

    Програма круглого столу:

    13.30 – 14.00 – Реєстрація Учасників КРУГЛОГО СТОЛУ;

    14.00 – 14.10 – Вступне слово та окреслення цілей (Дмитро Лубкін, голова ГО «Мій голос», координатор проекту MiyGolos.org.ua);

    14.10 – 14.30 – Три роки від Майдану до контрреволюції: підсумки и сенси на майбутнє  (Андрій Длігач, д.е.н., співзасновник ГП Нова Країна, генеральний директор Advanter Group)

    14.30 – 14.45 – Можливості використання інструментів цифрової демократії у діяльності громадських організацій та громадянського суспільства (Сергій Лобойко, директор Центру розвитку Інновацій НаУКМА, головний експерт групи Е-демократії РПР);

    14.45 – 15.00 – Огляд світового досвіду використання інструментів цифрової демократії (Каріна Літвінова, засновниця та головний редактор сайу  про цифрове суспільство http://www.digitle.wordpress.com);

    15.00 – 15.15 – Особливості роботи державних сайтів петицій (Андрій Заблоцький, політичний експерт, ex-керівник проекту сайту петицій Адміністрації Президента України) ;

    15.15 – 15.45 – Петиція набрала 25000 голосів.  Що далі?  (Георгій Учайкін (голова УАВЗ) та Михайло Жернаков (експерт РПР з питань судової реформи) – автори петицій, що набрали більш ніж 25 000 підписів на платформі петицій Адміністрації Президента України)

    15.45 – 16.00 – Мій Голос – новий інструмент суспільного впливу (Юрій Нестеренко, координатор інформаційних програм ГО «Мій Голос») ;

    16.00 – 16.45 – Обговорення можливостей використання інструментів цифрової демократії у досягненні ГО статутних цілей (всі учасники круглого столу);

    16.45 – 17.00 – Підсумок пропозицій;

    17.00 – Неформальне спілкування, фуршет.

     

    Організатори: ГО “МІй Голос”, “Sabiedrības Līdzdalības Fonds” (Латвія)

    За сприяння Міністерства Закордонних Справ Латвійської Республіки

     

    Готель “Козацкій”, конференц-зал № 5, 3-1 поверх

    Реєстрацію для участі у круглому столі можна зробіти тут

    Або за телефонами: +380672241450; +380504694634; +380935196912

     
  • Нестеренко Юрій November 28, 2016 19:26 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , , , , , , Радіо Ера, электронная демократия   

    Незалежна платформа “Мій Голос” поєднує голоси! 

    2016-11-28-10-06-27

    Після радіоефіру, що відбувся у понеділок 28 листопада на Радіо Ера, стало цілком зрозуміло, що робота команда платформи “Мій Голос” потроху починає давати результати. По перше, люди поволі починають довіряти платформі, намагаючись зрозуміти те, як вона працює та яким чином ініціатива може перетворитися на закон. По друге, люди починають консультуватися стосовно тих ініціатив, що насправді є актуальними не тількі для них, але й для країни у цілому. По третє, команда платформи “Мій Голос” отримала багато запитань, що дозволили їм будувати нові мережі комунікації з громадянами, які підтримують ідеї електронної демократії.

    Але поруч з успіхом існує ще і безліч питань. Люди обурюються тим, що дуже малий відсоток реалізації так званих петицій.  А ті що реалізовані стосуються питань, що жодним чином не торкаються їх повсякденного життя.

    Підсумком прямого спілкування команди платформи “Мій Голос” стало координація з декількома громадськими організаціями стосовно запропонованих проектів ініціатив, що будуть спільно розроблені та опубліковані на сайті обговорення ініціатив, а також налагодження комунікацій з тими людьми, які не мають доступу до Інтренет, але мають бажання взяти участь у роботі платформи “Мій Голос”.

     
  • Нестеренко Юрій November 28, 2016 16:01 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , , , , электронная демократия   

    Електронна демократія в сучасному світі: досягнення та проблеми. 

    На межі XX-XXI ст. розвиток комунікаційних технологій значно полегшив ви­робництво і розподіл соціально значущої інформації та сприяв формуванню глобально­го інформаційного простору, в який увійшли суспільства, політичні, економічні, релі­гійні, культурні інститути. Засоби масових комунікацій відіграють значну роль у пере­будові соціально-політичної дійсності. В сучасному суспільстві велике значення мають комунікативні можливості та ресурси органів державної влади і управління, політичних партій, рухів, конкретних політиків, їх здатність до ефективної комунікації як ціле­спрямованої інформаційної взаємодії з суспільством, електоратом. Проблеми розвитку політичної комунікації стають все більш актуальними. Структурні зміни в економіці висунули на перші позиції наукоємні галузі, «індустрію знань», технології передачі та обробки інформації, глобальну комп’ютеризацію, розгалужені інформаційні системи. З розвитком Інтернету людство вступило у фазу формування єдиного глобального інфор­маційного середовища. Зростання ролі нового інформаційного сектору економіки при­вело до того, що комунікація охоплює своїм впливом усі галузі соціальної дійсності та по-новому організує суспільно-політичні відносини.

    Суттю комунікаційних процесів є передача, переміщення, обіг політичної інфор­мації. З її допомогою передається політичний досвід, знання, координуються зусилля людей, відбувається їх політична соціалізація і адаптація, структурується політичне життя. Характер політичної комунікації в суспільстві, рівень її розвитку визначається більшою мірою станом загальної та політичної культури. Важливими передумовами оптимального розвитку політичної комунікації є інтелектуальна свобода, демократична політична культура, свобода засобів масової інформації від владних структур. Стійкість глобального інформаційного суспільства ґрунтується на демократичних цінностях, що стимулюють розвиток людини, таких як вільний обмін знаннями і інформацією, взаєм­на толерантність і повага до інших людей.

    У науці вже загальноприйнятим є термін «е-демократія», яка і є основою більш широкої демократії інформаційної. Однак прикметник «електронний» є не зовсім точ­ним. Він може також відноситись до використання електронного мікрофона або теле­бачення. В деяких випадках найточнішим був би термін «цифрова демократія» («digital democracy»). Можливі, також інші терміни: «кібердемократія», «віртуальна демокра­тія» або «демократія століття інформаційних технологій». Однак сьогодні усе частіше використовується термін «електронний», що розуміється як «використання інтерактив­них технологій». Концепції електронної демократії відносяться до теорій, які розгля­дають комп’ютери та комп’ютерні мережі як важливий інструмент у роботі демокра­тичної політичної системи.

     

    Термін «е-демократія», який уперше з’явився у США, немає однозначного тлу­мачення. У широкому сенсі він означає можливість залучення громадян до більш актив­ної участі у справах суспільства за допомогою використання комп’ютерних, а також аналогічних їм засобам і мережам комунікацій. Погодимось з думкою російського до­слідника проблем політичної комунікації М. М. Грачова, що в загальному плані е-демо-кратія – це заснований на використанні мережевих комп’ютерних технологій механізм забезпечення політичної комунікації, який сприяє реалізації принципу народовладдя і дозволяє зробити політичний устрій таким, що відповідає реальним потребам інформа­ційного суспільства [2]. Поняття е-демократії пов’язується із заходами щодо розширен­ня політичної участі громадян, щоб об’єднати їх один з одним, з їх представниками в уряді саме через нові інформаційні та комунікаційні технології. Цінністю демократії такого типу є інформація, а критерієм демократичності – доступ до відкритої, правди­вої та об’єктивної інформації.

    Отже, засоби політичної комунікації є засобами інструментального характеру реалізації потенціалу людини та людських спільнот.

    Концепція е-демократії пов’язана з концепцією демократії. У широкому сенсі слова мова йде про форму устрою та функціонування будь-якої організації, заснованої на принципах рівності прав її членів, прийнятті рішень більшістю, періодичністю вибо­рів і підзвітності органів управління загальним зборам, конференції, з’їзду організації. У вузькому сенсі слова в сучасній політичній науці під демократією розуміється форма політичної самоорганізації суспільства, яка не тільки базується на визнанні народного суверенітету або волі більшості, а й забезпечує відповідальність державних органів управління, відкритість їх роботи, підзвітність суспільству, адекватну реакцію на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі тощо.

    В політичній науці сьогодення традиційні засоби здійснення демократії все час­тіше піддаються критиці через їх недоліки, серед яких називаються такі, як, наприклад, слабкий вплив громадян на прийняття рішень, реалізацію політичної програми партії влади чи коаліційного уряду, залежність вибору громадян від маніпуляційних можли­востей виборчих технологій, можливість дискримінації меншості більшістю тощо. Стійка ж демократія вимагає міцних діалогових зв’язків між державою і громадянським суспільством, урядом і керуванням, і саме новітні інформаційно-комунікаційні техно­логії відкривають нові перспективи національної та локальної державної політики, вза­ємодіючи з громадянами за допомогою Інтернету, електронної пошти, суспільних кіос­ків інформації тощо.

    Таким чином, демократія, яка збагачена можливостями інформаційних техноло­гій та включена в загальну систему цінностей інформаційного суспільства, є важливим досягненням держави і громадянина.

    Через використання новітніх засобів комунікації закладається основа і забезпе­чується подальший розвиток відкритості, прозорості влади. На спеціалізованих інфор­маційних вузлах держава представляє свою діяльність, інформує про цілі, методи та хід реалізації інтересів своїх громадян у внутрішній і зовнішній політиці. Завдяки створен­ню на цих вузлах системи зворотного зв’язку та оперативного реагування, відбувається певна наближеність до партисипаторної демократії, тобто досягається можливість гро­мадян брати участь у обговоренні та реалізації політичних рішень.

    Широкі можливості відкриваються в цьому напрямку завдяки розповсюдженню мережі Інтернет. Інтернет є засобом, який кидає виклик традиційним політичним струк­турам завдяки здатності швидко розповсюджувати інформацію серед широкого кола людей (наприклад, за допомогою блогів), надає можливість громадянам стати більш інформованими в конкретних питаннях, навіть більше, ніж самі політики. На думку ро­сійського політолога А. Чеснакова, перенесення політичними акторами частини своєї комунікаційної діяльності в інтернет-середовище сприяє формуванню принципово но­вого типу інтерактивної комунікації, динаміка розвитку якої може перевернути уявлен­ня і про систему забезпечення політичної діяльності, і про традиційні інструменти по­літичної участі [5].

    Сучасні дослідники цієї проблеми вбачають перспективний потенціал Інтернету саме в залученні громадян до політичних процесів і наданні реальних можливостей для політичних змін. Деякі з цих змін є наслідком розвитку нових технологій, інші будуть виявлятись як створення нових політичних інститутів, які під впливом думки громадян, груп, а також самих чиновників, що використовують Інтернет, призведуть до змін у по­літичній системі суспільства.

    Е-демократія реалізується за допомогою електронного голосування. Електронне голосування – це спосіб, за допомогою якого відбувається волевиявлення виборців за­вдяки електронним засобам. Нова система використовує персональні комп’ютери для підрахунку голосів. Вперше експеримент електронного голосування був проведений у 2000 р. у США, штаті Орегона. Повністю електронне голосування для всіх виборців практикується в Індії, Венесуелі, Бразилії. Так, в Індії електронне голосування за допо­могою електронних виборчих ящиків (приборів на батарейках) було введено у 2004 р. Під час його проведення були зафіксовані численні фальсифікації, а тому у 2005 р., щоб збільшити довіру до виборів, у списки виборців поряд з їх іменем і прізвищем були включені їх фотографії. Такі списки з використанням фотографій застосовуються по всій країні, за виключенням трьох північно-східних штатів.

    Цікавий варіант використання інформаційних технологій у політиці за допомо­гою електронних урн було продемонстровано у Бразилії [1]. Там електронна система голосування була використана на електронних загальнонаціональних виборах голови держави. Переносні машини для голосування – урни, що не мають екрану, дають мож­ливість виборцям натиснути номер кандидата і підтвердити свій вибір, після чого з’яв­ляється фото кандидата, за якого хотіли віддати голос. Але досвід цієї країни не може бути перенесений на держави, де формування органів влади за законам здійснюється на основі добровільного виявлення громадян (за бразильським законодавством, участь у виборах є обов’язковою для громадян у віці від 18 до 70 років).

    У Венесуелі процес надання, запису і підрахунку голосів відбувається за допо­могою комплексних об’єднань для голосування з сенсорним екраном і принтером. Обов’язковою також є процедура зняття відбитків пальців: перед голосуванням відби­ток пальця порівнюють із центральною базою даних. Такі засоби запобігають багатора­зовому голосуванню однієї особи.

    Отже, є два основних види електронного голосування: стаціонарне (у виборчих пунктах, куди треба приходити виборцям і де стоять електронні автомати) і віддалене – через Інтернет, за допомогою телефону або цифрового телебачення.

    У Європі як електронне обладнання використовують персональні комп’ютери, які групами із загальним сервером ставлять у пунктах голосування. Відповідно до тех­нічних стандартів експерти Ради Європи називають електронним таке голосування, в якому проведення виборів чи референдуму відбувається з використанням комп’ютер­них засобів або за їх допомогою реєструються голоси у комп’ютерній формі. Таке ви­значення охоплює всі сучасні технології, що використовуються у Європі поки що як експеримент.

    У США використовується така форма е-демократії, як комп’ютерне лобіювання. Комп’ютерне лобіювання – це використання комп’ютерних мереж як інформаційний ресурс для лобіювання; прямий інформаційний тиск через комп’ютерні мережі; вико­ристання комп’ютерних мереж для приватного спілкування з особами державної влади або органів місцевого самоуправління [4]. Наприклад, компанія, що займається лобіюванням, інформує онлайн-спільноту на найбільш рейтингових веб-порталах про поря­док денний роботи Конгресу США і доповнює до законопроектів різні експерті аналі­тичні матеріали. Аудиторії пропонують голосувати «за» чи «проти» з окремих питань, які розглядаються у парламенті. Після підрахунку інтернет-голосування, результати перетворюються в електронні послання і направляють тому чи іншому члену законо­давчого органу. Компанія бере на себе відповідальність повідомляти учасника голосу­вання про те, як проголосував у парламенті конгресмен або сенатор, який отримав таке електронне послання.

    У США, Західній Європі поширеним є участь громадян у виборчих компаніях в системі он-лайн, яка передбачає крім традиційних і нові форми, такі як: маркетинг пар­тійної політики і кандидатів; обмін інформацією і думками серед виборців; участь в об­говоренні матеріалів друкованих і он-лайнових засобів масової інформації; участь у формуванні нового, більш відкритого стилю політики.

    Серед учасників ідей е-демократії найбільшого поширення набула ідея елект­ронного уряду. Під терміном «уряд» розуміються владні структури всіх рівнів: від ка­бінету міністрів до районних державних адміністрацій, тобто це єдина соціально відпо­відальна та інформаційно відкрита, з постійним зворотним зв’язком установа. Доміну­ючим завданням е-уряду є трансформація внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин на основі інформаційних технологій і комунікаційних мереж. Головна мета – оптимізація надання урядових послуг населенню та бізнесу, а також збільшення участі виборців у процесах керівництва і управління країною, забезпечення відкритості та підзвітності уряду громадянам і громадян – уряду. Е-уряд не тільки кардинально змінює характер діяльності державного апарату, а й збільшує ефективність його роботи [3].

    Е-уряд вже став реальністю в багатьох країнах світу. Але з причини нерівномір­ного економічного розвитку країн світу впровадження е-урядів у них перебуває на різ­них стадіях. Великих успіхів у галузі розвитку е-уряду досягли США, Канада, Нова Зе­ландія, Сінгапур, Нідерланди, Фінляндія, Данія, Норвегія, Австралія, Німеччина, Вели­ка Британія, Естонія та інші країни. Завдяки впровадженню е-уряду відбувається по­слаблення позицій бюрократії в суспільстві, значно зменшується ризик корупції тощо. Технологія е-уряду, на думку дослідників, має переваги як для уряду, так і для суспіль­ства. Інформування суспільства дозволяє звести до мінімуму розбіжності та сформулю­вати свої плани; покращити управління на мікрорівнях; вирішувати проблему пасивно­го ставлення населення до уряду і його планів тощо. З іншого боку, люди мають мож­ливість оперативно реагувати на рішення уряду, прискорювати здійснення проектів, домагатися, щоб вони були основані на пріоритетах, які визначають люди, а не уряд.

    Проекти створення е-уряду спричинили дискусію: чи обов’язково інформаційне суспільство є в той же час відкритим та громадянським? Цілком можливо, що ні. Чи обов’язково інформатизація врятує нас від авторитаризму? Безумовно, держава зацікав­лена в тому, щоб насичувати інформаційними технологіями свої служби, щоб ті були в змозі більш оперативно та якісно приймати рішення. В першу чергу служби з підвище­ною часткою відповідальності, а також ті, що пов’язані зі здійсненням обліку різного роду: матеріальних ресурсів, фізичних і юридичних осіб, їх доходів. Таким чином, ав­томатизація робить суспільство більш прозорим для держави.

    Водночас виникає питання: чи можна е-демократію ототожнювати з е-урядом? Безумовно, ні. Е-уряд утворюється «зверху» для більш ефективного функціонування державного апарату. Е-демократія орієнтована на ініціативу «знизу», на якісне зрос­тання рівня участі громадян у політичному житті. Умовою переходу до е-демократії є доступ населення країн до Інтернету (не менш 80%).

    Таким чином, інформаційно-комп’ютерні технології утворюють лише техноло­гічну можливість удосконалення демократії, переходу демократії до більш високого її рівня. Але технології – це тільки інструмент, який використовують для урівноваження інтересів у суспільстві. Інформаційний спосіб життя передбачає наявність соціально ак­тивної особистості. Соціальна активність громадян, їх можливість безпосередньо брати участь у формуванні офіційної позиції, формулюванні відповідної правової бази, здійс­ненні реального контролю над процесами перетворення рішень у життя фактично по­рушує монополію еліт на вирішення всіх важливих питань, що пов’язані з життєді­яльністю суспільства. Прозорість усіх владних процедур запобігає корпоративній до­мовленості, застосуванню подвійних стандартів та іншим маніпуляціям із законом. То­му впровадження е-демократії змінює не тільки ставлення громадян до політики, а і спосіб її здійснення.

    Список літератури

    1. Вершинин М. С. Политические коммуникации в информационном обществе: перс­пективные направления исследований / М. С. Вершинин. – СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. – 328 с.
    2. Грачов М. Н. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, век­торы развития / М. Н. Грачов. – М.: Прометей, 2004. – С. 87-90.
    3. Голобуцкий А. Технологиия e-goverment. Электронное правительство [Электронный ресурс]. – Режим доступа: <//http: сapri. ustu. ru//e-goverment/e-government_4.htm>.
    4. Ненашев Д. А. Лоббирование посредством сетей: новый инструмент политического влияния / Д. А. Ненашев // Политическая наука. – 2002. – № 1 – С. 126-136.
    5. Чеснаков А. А. Ресурсы Internet и российские политические технологи: состояние и перспективы развития / А. А. Чеснаков // Вестник Московского университета. Сер. 18: Социология и политология. – 1999. – № 4. – С. 65-73.

    Міносян А. С., Чорна Н. В., Коршунова І. П.

     
  • Нестеренко Юрій November 24, 2016 14:28 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , электронная демократия   

    «Мій голос» на Радіо Ера! 

    mg-re

    28 листопада (понеділок) з 10.08 до 10.55 в гостях програми Тетяни Дем’яненко «У контексті» на 96 FM слухайте голоси координатора проекту «Мій Голос» Дмитра Лубкіна та координатора PR-програм Юрія Нестеренко.

    Мова піде про те що зроблено командою  проекту «Мій Голос» та що треба буде зробити для того, щоб народні ініціативи перетворювалися в народні закони. Ми будемо долати людську недовіру та сарказм у намаганні донести той факт, що електрона демократія може і мусить бути дієвою.

    Ви маєте можливість не тількі дивитися та слухати ефір, але й задати питання учасникам програми зателефонувавши у другій її частині програми за телефоном у Києві: +380-44-536-96-00 або адресувати їх на адресу електронної пошти.

    До зустрічі у прямому ефірі Радіо Ера.

     
  • Нестеренко Юрій November 15, 2016 14:30 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , , , , , электронная демократия   

    «Мій голос» на радіо «Голос Столиці 106 FM»! 

    mg-rgs

    16 листопада (середа) з 12.00 до 12.30 в ефірі програми «До та після півдня з Тиграном Мартиросяном» на 106 FM слухайте голоса координатора проекту «Мій Голос» Дмитра Лубкіна та координатора PR-програм Юрія Нестеренко.

    За півгодини ми спробуємо встигнути розповісти як та для чого створювався проект «Мій Голос», що таке е-демократія та як їй користуватись, чому петиції не працюють та чи можливо змінювати світ не встаючи з дивану.

    Бонус. Ви маєте можливість задати питання учасникам програми та подивитись відеотрансляцію  або послухати прямий ефир на сайті радіо “Голос Столиці”.

    Ваші запитання до координаторів проекту «Мій Голос» ви можете надіслати за адресою press@miygolos.org або вказати у ваших коментарях нижче.

    До зустрічі у прямому ефірі Голосу Столиці.

     

     
  • Нестеренко Юрій November 12, 2016 11:17 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , , , , электронная демократия   

    Розвиток електронної демократії в України 

    Анотація

    Аналітичну записку присвячено проблемам становлення та розвитку елементів електронної демократії в Україні. Окреслено понятійний апарат, що стосується інституту електронної демократії, прийнятий в Європейському Союзі. Здійснено загальний огляд вітчизняної галузевої нормативно-правової бази, етапів розвитку електронної демократії в Україні, стану розвитку окремих її складових.

    Методологічна база дослідження

    Дослідження проблеми ґрунтується на наявних у Раді Європи підходах щодо сутності, структури особливостей е-демократії та її запровадження, які викладені у таких документах:

    1)    Рекомендації CM/Rec(2009)1 Комітету Міністрів Ради Європи країнам-членам щодо електронної демократії, ухвалені у 2009 р. (Indicatives Guides and Glossary relating to Recommendation Rec (2009) 1 of the Committee of Ministers to member states on electronic democracy (e-democracy)1;

    2)    Пояснювальна записка до вищезазначених рекомендацій2;

    3)    Посібник і словник термінів, уживаних у Рекомендаціях (Indicatives Guides and Glossary relating to Recommendation Rec (2009) 1 of the Committee of Ministers to member states on electronic democracy (e-democracy);

    4)    Словник технічних термінів у сфері електронної демократії (Glossary of technical terms in the field of electronic democracy)3.

    Інтерпретація термінів

    Електрону демократію (e-democracy) у вищезгаданих документах визначають як інструмент зміцнення демократії, демократичних інститутів та демократичних процесів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Її головним завданням є „електронна підтримка демократії”. Е-демократія є однією зі стратегій підтримки демократії, демократичних інститутів, демократичних процесів і поширення демократичних цінностей. Вона доповнює традиційні інструменти демократії і є взаємопов’язаною з ними4.

    Електронна демократія охоплює всі електронні засоби, що уможливлюють для громадян контроль діяльності лідерів/політиків у публічній сфері. Залежно від сфери, в якій демократичні начала потребують розвитку, е-демократія може використовувати різні методи: для забезпечення транспарентності політичного процесу; для збільшення прямого залучення й участі громадян; для поліпшення якості формування громадської думки шляхом створення нового простору інформації та її осмислення5.

    Складові е-демократії: електронний парламент, електронне законодавство, електронний суд, електронне посередництво, електронні вибори, електронний референдум, електронне голосування, електронні петиції, електронні кампанії, електронні опитування тощо6.

    Актуальність проблеми

    Необхідність розширення форм прямої демократії в Україні зумовлюється недостатньою ефективністю функціонування інститутів представницької демократії.

    Потенціал е-демократії в забезпеченні підтримки демократичності політичного процесу та функціонування інститутів представницької демократії є досить значним. Про це свідчать згадані вище Рекомендації Ради Європи. Незважаючи на відносно обмежені часові межі, досвід використання інструментів е-демократії у практиці урядування насамперед в європейських країнах дає можливість сформулювати переваги та можливості запровадження інструментарію електронної демократії в Україні. Таким чином, Е-демократія:

    • сприяє підвищенню прозорості діяльності органів влади завдяки використанню сучасних технологій надання громадянам доступу до інформації;
    • є інструментом підтримки політичної діяльності та забезпечення більшої прозорості та відповідальності публічних політиків перед електоратом:
    • є своєрідною „школою” демократії і сприяє формуванню у громадян таких навичок, як компетентність і відповідальність, необхідних для забезпечення життєздатності демократії;
    • надає додаткових можливостей для побудови та підтримки соціальної солідарності в суспільстві шляхом розвитку соціальних зв’язків між громадянами та групами громадян.

    Разом із тим слід підкреслити: попри те, що е-демократія не може вважатися альтернативою представницькій демократії, її можливості повинні активно використовуватись для прискорення процесів демократизації в українському суспільстві – розширення спектра взаємодії між громадянами, між громадянами та владними інститутами, прискорення реакції влади на звернення громадян (формування зворотного зв’язку), роз’яснення громадянам рішень влади.

    Нормативно-правова база забезпечення розвитку електронної демократії

    В Україні функціонування власне електронних форм демократії практично не внормоване, однак існує чимала нормативно-правова база, що регламентує розвиток інформаційного суспільства й уможливлює реалізацію певних принципів та інструментів е-демократії. В Україні це, передусім, закони „Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, „Про Концепцію Національної програми інформатизації”, „Про Національну програму інформатизації”, „Про інформацію”.

    Гарантії громадянам на право доступу до інформації та звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування надаються Законом України „Про звернення громадян”. Однак існує потреба вдосконалення правових гарантій одержання громадянами відповідей на запити, надіслані до органів влади в електронній формі, оскільки Закон України „Про звернення громадян” не передбачає електронної форми звернення як такої, що тягне певні юридичні наслідки, тобто чиновники не зобов’язані реагувати на звернення громадян, отримані електронною поштою. На врегулювання цієї проблеми Президентом України видано Указ „Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”7. Однак Закон України про внесення змін до Закону України „Про звернення громадян”, проект якого підготовлено Кабінетом Міністрів на виконання згаданого указу, донині не ухвалено8.

    Позитивним кроком у розвитку такої складової е-демократії, як е-суд, стало ухвалення Закону України „Про доступ до судових рішень”, який передбачає використання громадянами мережі Інтернет для контролю за проходженням судових розглядів їх справ.

    Етапи розвитку е-демократії в Україні

    На думку вітчизняних фахівців, розвиток електронної демократії в Україні пройшов три основних етапи9.

    І етап (2000-2001 рр.) носив підготовчий характер, визначалися найбільш загальні аспекти використання сучасних ІКТ, формувалося необхідне підґрунтя для подальших дій держави в цьому напрямі10.

    ІІ етап (2002-2003 рр.) безпосередньо пов’язаний із формуванням механізмів електронного уряду в Україні, що мало на меті підвищення ефективності та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, поліпшення поінформованості громадян щодо діяльності цих органів та активізації зворотного зв’язку між владою та суспільством за допомогою мережі Інтернет.

    Відлік цього етапу умовно можна вести від Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів законодавчої влади” (від 4 січня 2002 р. 3-2002-п), якою затверджено „Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”11.

    За цей період часу були ухвалені Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади”12  та Постанова Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади”13, які також були спрямовані на забезпечення: обов’язковості створення  органами державної влади та органами місцевого самоврядування власних веб-сайтів, оперативного розміщення на них офіційної інформації про діяльність, чітких вимог щодо змістовного наповнення веб-сайтів органів влади; створення урядового порталу з метою формування та реалізації стабільної та зрозумілої громадянам економічної та соціальної політики держави.

    З цією метою були визначені суб’єкти, відповідальні за реалізацію зазначених нормативно-правових актів. Також були визначені завдання органів державної влади та місцевого самоврядування щодо функціонування офіційних веб-сайтів, їх змістовного наповнення, оперативного оприлюднення інформації, надання відповідної статистичної інформації, недопущення обмеження права на отримання відкритої інформації громадянами, регулярне проведення прес-конференцій, зокрема з використанням мережі Інтернет.

    ІІІ етап розпочався у 2003 р. прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи „Електронний уряд” (від 24 лютого 2003 р. № 208) і триває досі. Цілями пропонованих заходів щодо розвитку інформаційного суспільства визначалися надання громадянам та юридичним особам інформаційних та інших послуг шляхом використання електронної інформаційної системи „Електронний Уряд”, яка забезпечує інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою і з громадянами, надає інформацію та інші послуги на основі сучасних інформаційних технологій.

    Упродовж 2004-2009 рр. порядок взаємодії органів державної влади та громадян було доповнено ще кількома постановами Кабінету Міністрів, спрямованими на упорядкування взаємодії виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства14. Спрямована на розроблення та впровадження ефективного механізму комунікації між органами виконавчої влади та інститутами громадянського суспільства і „Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства”, схвалена КМУ 21 листопада 2007 р. У Концепції визначено мету, основні завдання та принципи взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства, зміцнення демократії15. У 2009 р. до Концепції було внесено зміни, які стосувалися передусім обов’язкового висвітлення у засобах масової інформації результатів своєї діяльності та їх громадське обговорення16.

    Огляд поточного стану розвитку окремих елементів е-демократії в Україні

    Суб’єктами запровадження та розвитку е-демократії є передусім органи державної влади. Аналіз їх діяльності в зазначеній сфері дозволяє стверджувати, що в Україні функціонують певні елементи е-демократії.

    Інструментарій е-демократії відкриває додаткові канали комунікації між громадянами, громадянами і органами влади, між органами влади та іншими учасниками політичного процесу. В Україні цей процес забезпечується передусім електронними інформаційними ресурсами органів влади, представленими досить повно: є веб-сайти Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Вищого Господарського Суду України, Єдиний веб-порталом Кабінету Міністрів України тощо. На Єдиному веб-порталі Кабінету Міністрів України представлено 73 веб-сайти центральних органів виконавчої влади та 27 веб-сайтів обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

    Відповідно до норм чинного законодавства на веб-сайтах органів державної влади досить повно та оперативно надається інформація: новини, поточна діяльність, перелік нормативно-правових актів, що регламентують діяльність або є результатом діяльності відповідного органу,  оприлюднюються плани та певні форми звітності з їх виконання, надається інформація щодо графіків прийому громадян посадовцями, номери „телефонів довіри” або „гарячих ліній” тощо.

    У межах реалізації принципу прозорості в діяльності органів державної влади нині найбільш повно реалізована така форма е-демократії, як інформування громадян, що, втім, передбачає лише односторонні відносини між органами влади і громадянами, коли органи влади виробляють і надають інформацію громадянам. Це передбачає як „пасивний” доступ до інформації (за бажанням/на вимогу громадян), так і „активні” заходи уряду з поширення даної інформації серед громадян.

    Кабінетом Міністрів України запропоновано також е-інструментарій налагодження діалогу з громадянами та їх організаціями. Задля цієї мети  створено веб-сайт „Уряд і громадськість” на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України. З цього веб-сайту є посилання на інтерактивну інформаційно-аналітичну систему (ІАС) Кабінету Міністрів України „Громадянське суспільство і влада”, яка має сприяти розвитку інститутів громадянського суспільства та їх взаємодії з органами державної влади в он-лайн режимі17. Однак, як свідчить інформація, вміщена у зазначеній ІАС, рівень залучення громадян до обговорення проектів НПА, які готуються окремими міністерствами, є досить низьким. Так, станом на 28.12.2009 р. більшість міністерств не пропонувало до публічного обговорення у мережі Інтернет жодного проекту нормативно-правового акту18.

    Така ж ситуація і щодо окремих міністерств: інформування громадян забезпечено на належному рівні, зворотний зв’язок – навпаки. Так, за результатами аналізу веб-сайтів міністерств можна констатувати, що лише Міністерство юстиції пропонує на своєму веб-сайті результати обговорення нормативно-правових актів. Дискусійні тематичні е-форуми підтримують Міністерство вугільної промисловості України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство економіки. На сайтах цих міністерств пропонується зв’язок за допомогою електронної пошти. Однак, наприклад, не передбачено будь-якого е-інструментарію зворотного зв’язку на веб-сайтах Міністерства аграрної політики, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Міністерства закордонних справ. На веб-сайті Міністерства культури і туризму України рубрика „Інтернет-приймальня” не заповнена так само, як і рубрика „Консультаційний центр”.

    За даними моніторингу, здійсненого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, на всіх веб-сайтах органів виконавчої влади застосовано режими рівня інформування. Однак лише 42,6 % центральних органів виконавчої влади та 40,7 % обласних державних адміністрацій практикували режим двосторонньої взаємодії на своїх веб-сайтах19.

    Розвиток е-парламенту так само відрізняється домінуванням односторонніх інформаційних сервісів. Зокрема, відсутні такі поширені в європейській практиці інструменти, як: доступ всіх зацікавлених осіб до пов’язаної із законодавчим процесом документації, можливість висловитися щодо того чи іншого законопроекту, електронний документообіг, Інтернет-трансляції парламентських засідань тощо. Позитивним кроком у напрямі розвитку електронної демократії слід вважати підвищення ступеня оперативності надання інформації щодо пленарних засідань Верховної Ради, публікацію в Інтернеті стенограм парламентських засідань, запровадження в тестовому режимі рубрики „Форум”.

    Результати Інтернет-опитування, яке з 27.04.2009 р. проводиться на сайті Верховної Ради, підтверджують недостатність розвитку e-парламенту: на запитання „Чи є відкритою (прозорою) діяльність Верховної Ради України в суспільстві?” станом на 28.12.2009 р. 76 % Інтернет-користувачів, що взяли участь у голосуванні, відповіли „Ні”20.

    Одним з останніх здобутків у сфері реалізації е-демократії є запровадження окремих аспектів такої важливої складової е-демократії, як е-суд. Наприклад, на сайті Вищого господарського суду в он-лайн режимі доступна інформація про рух конкретної справи в господарських судах України. Як позитивний приклад забезпечення відкритості та прозорості влади можна відзначити розміщення на веб-сайтах Конституційного Суду України21 та Вищого Господарського Суду України22 інформацію про декларацію прибутків суддів, звіт про використання бюджетних коштів тощо. На сайті Верховного Суду України пропонуються переліки справ, призначених до розгляду Верховним Судом України23. Разом із цим вказані  сервіси наявні не в усіх складових судової системи України. Також нерозвинені такі компоненти електронного суду, як подача у суд документів в електронному вигляді, он лайн-трансляція засідань суду тощо.

    Активно використовуються форми електронної демократії Президентом України В. Ющенком, зокрема, під час обговорення президентського Проекту Конституції України. Новаторськими для України були також кроки Президента України В. Ющенка щодо налагодження комунікації з громадянами в онлайн-режимі. Йдеться, зокрема, про проведення підсумкових річних інтерв’ю Главою держави: онлайн-інтерв’ю 14.12.2006 р., прес-конференцій з відповідями на запитання користувачів мережі Інтернет 27.12.2007 та 23.12.2008 рр.24

    Присутність в Інтернет-мережі політичних партій України

    Політичні партії України досить широко представлені в мережі Інтернет. Із 172 партій, вказаних на сайті ЦВК, веб-сайти мають 7725. Практично всі партії розміщують на своїх сайтах інформаційний блок документів з інформацією про партію, майже на всіх веб-сайтах політичних партій України передбачено різні формати налагодження діалогу з виборцями: форуми, обговорення, ініціативи, адреси електронної пошти. Однак будь-яка інформація про результати спілкування з власними прихильниками або виконання настанов виборців відсутня.

    Слід зазначити також, що у мережі Інтернет часто представлені не лише політичні партії України, а й окремо їхні лідери. Причому використовується не лише традиційний формат персональних веб-сайтів, а й більш нові Інтернет-інструменти, такі, як блоги, живі журнали, представництва в електронних соціальних мережах, трансляції на YouTube тощо26.

    Інформатизація та розвиток інформаційного суспільства в Україні, як базис розвитку е-демократії

    Перспективи розвитку е-демократії безпосередньо визначаються рівнем розвиненості інформаційного суспільства в країні: рівнем комп’ютеризації населення, доступом до мережі Інтернет, рівнем міждержавної та міжрегіональної (всередині країни) „«цифрової нерівності”27 тощо. Зазначені показники засвідчують недостатній розвиток в Україні відповідної інфраструктури. Так, за підсумками 5-річного дослідження рівня розвитку ІКТ у 154 країнах світу, проведеного Міжнародним телекомунікаційним союзом (Іnternatіonal Telecommunіcatіon Unіon) за період з 2002 по 2007 р., Україна перебуває лише на 51 місці28.

    Україна досі зберігає один із найнижчих у Європі показників доступу населення до Інтернет – нині він становить 17,8 користувачів на 100 жителів. Для порівняння, найменше серед країн Євросоюзу охоплення населення мережею Інтернет має Греція – 20 користувачів на 100 жителів29.

    Зберігається також регіональна нерівність користування Інтернетом. Якщо в Київському регіоні мешкають 58,89 % від загальноукраїнської кількості користувачів, то в Одесі – 6,85 %, Дніпропетровську – 5,32 %, Донецьку – 5,02 %, Харкові – 4,70 %, Львові – 3,12 %. На решту регіонів припадає 10,28 % користувачів. Найменше користувачів Інтернет зафіксовано у Житомирській області – 0,25 %, Чернівецькій області – 0,22 %, а також у Волинській області – 0,11 %30.

    Забезпечення загальноосвітніх середніх шкіл комп’ютерною технікою та доступом до мережі Інтернет також свідчить про збереження міжрегіональної „цифрової нерівності”. Наприклад, якщо показник рівня забезпечення шкіл комп’ютерними класами загалом по країні становить 93 %, то в Тернопільській області – 54 %, Хмельницькій – 57,9 %, Львівській – 75 %. Лише 42,7 % загальної кількості загальноосвітніх середніх шкіл мають підключення до мережі Інтернет31.

    Висновки

    1. Аналіз досвіду запровадження інструментів електронної демократії в Україні показує, що завдяки застосуванню Інтернет-технологій у громадян з’являються нові можливості участі у політичному процесі, зокрема, підвищення рівня їх інформованості щодо актуальних політичних проблем, діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.
    2. У питаннях інформування громадян щодо діяльності центральних органів державної влади стан справ у цілому відповідає вимогам, визначеним чинними нормативно-правовими актам України. Разом із цим досить низьким є рівень зворотного зв’язку органів влади з громадянами, звітності щодо результатів застосування консультативних форм е-демократії у процесі роботи над нормативно-правовими актами, формуванні напрямів державної політики.
    3. В Україні набули певного розвитку окремі елементи таких складових електронної демократії, електронний парламент, електронний суд. Водночас стан розвитку кожної з цих складових не відповідає поточній практиці розвинених демократичних країн.
    4. Потребує дальшого розвитку галузева нормативно-правова база, що регламентує розвиток інформаційного суспільства в Україні у напрямі врахування вимог розвитку електронної демократії. Зокрема актуальною є потреба визначення правових гарантій одержання громадянами відповідей на їхні запити до державних органів, здійснені в електронній формі.
    5. Суттєвою перепоною для реалізації форм е-демократії є загальний рівень розвитку інформаційного суспільства в Україні, який не забезпечує рівного доступу громадян до отримання інформації, доступності для громадян різних форм електронної демократії. Гострою проблемою розвитку електронної демократії в Україні залишається помітна міжрегіональна „цифрова нерівність”, відсутність дієвих кроків з її подолання.

    1 Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to member states on electronic democracy (e-democracy) (Adopted by the Committee of Ministers on 18 February 2009 at the 1049th meeting of the Ministers’ Deputies).[Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Ради Європи // Режим доступу: http://www.coe.int/t/dgap/democracy/Activities/GGIS/CAHDE/Default_en.asp;

    2 Explanatory memorandum to Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to member states on e-democracy [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Ради Європи // Режим доступу: http://www.coe.int/t/dgap/democracy/Activities/GGIS/CAHDE/Default_en.asp

    Glossary of technical terms in the field of electronic democracy [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Ради Європи // Режим доступу: http://www.coe.int/t/dgap/democracy/Source/EDemocracy/CAHDE_IV/PDF_CAHDE%20Glossary%2026%20Jan%2009.pdf

    4 Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to member states on electronic democracy (e-democracy) (Adopted by the Committee of Ministers on 18 February 2009 at the 1049th meeting of the Ministers’ Deputies).[Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Ради Європи // Режим доступу: http://www.coe.int/t/dgap/democracy/Activities/GGIS/CAHDE/Default_en.asp

    5 Understanding e-democracy developments in Europe. Scoping paper prepared for the CAHDE // Project “Good Governance in the Information Society”. Strasbourg, 9 August 2006 [Електронний ресурс] // Режим доступу:  http://www.coe.int/t/dgap/democracy/Activities/GGIS/CAHDE/Default_en.asp

    6 Recommendation CM/Rec(2009)1…

    7 Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 7 лютого 2008 р. № 109/2008 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Президента України. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/7417.html

    8 Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» (щодо звернення, що подається у формі електронного документа) // Верховна  Рада України. Офіційний веб-сайт. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33149

    9 Почепцов Г. Г., Чукут С. А. Інформаційна політика : навч. посіб. – К. : Знання, 2006. – С. 497–512.

    10 Початком запровадження електронної демократії в Україні пропонується вважати Указ Президента України „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” (від 31 липня 2000 р. № 928). Умовним завершенням першого етапу можна вважати Указ Президента України „Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади” (від 17 травня 2001 року №325/2001).

    11 Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” від 4 січня 2003 р. №3–2002-п // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3-2002-%EF&test=4/UMfPEGznhhjNb.Zimvoth3HI44ss80msh8Ie6#Find

    12 Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 1 серпня 2002 року № 683/2002 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=683%2F2002

    13 Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 оку №1302 „Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади” [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1302-2002-%

    14 Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378-2004-п „Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт // [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1378-2004-%EF; Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2009 р. № 1302–2009-п „Про додаткові заходи щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1302-2009-%EF

    15 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1035-2007-р. „Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства” [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1035-2007-%F0&test=dCCMfOm7xBWMjNbEZimvoth3HI44ss80msh8Ie6

    16 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2009 р. № 858-2009 р. „Про внесення змін до Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства” [Електронний ресурс] // Офіц. веб-сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

    17 Інтерактивна інформаційно-аналітична система Кабінету Міністрів України «Громадянське суспільство і влада» // Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://civic.kmu.gov.ua/civic/control/uk/publish/article?art_id=85604&cat_id=82503

    18 Інф.-аналіт. система «Громадянське суспільство і влада». – Консультації з громадськістю. – Режим доступу: http://civic.kmu.gov.ua/civic/control/uk/discussion/ovv/ – Дата доступу – 28.12.09.

    19 Проект доповіді Кабінету Міністрів України Верховній Раді України про стан та перспективи розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в Україні за 2009 рік [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Державного комітету інформатизації України. – Режим доступу: http://www.dki.gov.ua

    20  http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/poll/popup_poll_result

    21 Конституційний Суд України. Офіційний веб сайт. – Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/index.

    22 Вищий Господарський Суд України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://arbitr.gov.ua/tmp/tmp_nameko/php/search.php.

    23 Верховний Суд України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

    24 Онлайн-інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка [Електронний ресурс] // Офіційне Інтернет-представництво Президента України Віктора Ющенка. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/4948.html

    25 Центральна виборча комісія України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/paty/

    26 Компанія YouTube, заснована в лютому 2005 р., є лідером в галузі Інтернет-відео. Сайт YouTube передусім призначено для розміщення і перегляду в Інтернеті відео, створеного Інтернет-користувачами з усього світу. – Режим доступу: http://www.youtube.com/t/about.

    27Під цифровою нерівністю (digital divide) ми розуміємо новий вид соціальної диференціації, що зумовлений різними можливостями використання новітніх ІТ технологій.28 Веб-сайт Міжнародного телекомунікаційного союзу. – Режим доступу: www.itu.int

    29 Проект доповіді Кабінету Міністрів України Верховній Раді України про стан та перспективи розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в Україні за 2009 рік // Офіційний веб-сайт Державного комітету інформатизації України. – Режим доступу: http://www.dki.gov.ua

    30 Там само.

    31 Там само.

    першоджерело

     
  • Нестеренко Юрій November 7, 2016 15:11 Постійне посилання |
    Мітки: , , , , , , , , электронная демократия   

    “Мій голос” допоможе не втратити віру! 

    Мій голос, e-democracy

    Інтернет-ресурси, що пропонують вам опублікувати петицію до будь-яких державних органів, ростуть, немов гриби після дощу. Але треба бути дуже уважним. Ви маєте всі шанси потрапити в потык брудних технологій, мета яких будь яким чином дискредитувати добру та світлу ідею.

    По перше, на сайті можуть бути опубліковані такі петиції, що своїм змістом викликають посмішку, оскільки їх, навряд чи, можна виконати. Це технологія, яка має за мету відсіяти першу хвилю громадян. Саму посудіть, якщо ви зайшли із бажанням щось змінити й побачите пропозиції, що будуть одна бридкіше ыншої, ви залишите цей ресурс і ваша віра в те, що ваше бажання щось змінити отримає нищівний удар.

    Але, якщо ви вирішили продовжити боротьбу, для вас приготовані інші випробування. Петиція, яку вам пропонують підтримати, є актуальною та може вирішити проблему, що турбує громаду. Але вам пропонують її підтримати, лише вказавши свою адресу електронної пошти або номер телефону. Ну, це легко, думаєте ви і, вказавши то або інше, радієте тому, що виконали ваш громадський обов’язок. Зробивши подібне, ви дали можливість дискредитувати, як цей, так будь добре зачинання. Бо ані ваша адреса електронної пошти, ані ваш номер телефону не можуть бути юридичною ідентифікацією. І цим влада дуже успішно користується.

    Вже було кілька випадків, коли незадоволення громадян роботами влади, призводила до створення петицій. Швидко були зібрані, десять тисяч підписів але їх підтвердження було здійснено по номеру телефону або адресою електронної пошти. І ось, коли, здавалося б, перемога була в руках громади, при обговорені петиції раптово з’ясовується, що проведена владою перевірка, дозволяє їм висловити сумнів у чесності збору голосів. Громада потребує пояснень і такі пояснення швидко з’являються… Виявляється, що на підтримку петиції висловилося півтори тисячі “міфічних громадян”, чиї адреси електронної пошти виявилися «лівими». Простіше кажучи, групи хакерів, отримавши від зацікавленої у невирішені питання сторони, замовлення, швидко створили базу з абсолютно “лівих” е-мейлів та вказали такі при підтримці ініціативи. Чиновники, на людях виказують жаль та зображують непідробний жах з приводу того, що сталося. А на справді святкують перемогу з того, як їм як їм вдалося обдурити довірливих громадян.

     

    Тому ми вкотре не втомлюємося пояснювати, що захистити ваш голос можуть тільки система BankID або ЕЦП (електронний цифровий підпис). Саме завдяки їм ваш голос неможливо буде оскаржити, оскільки він юридично захищений банківськими системами.

     

    Тому велике прохання до вас – будьте уважні та виважені. Довіряйте тільки тим майданчикам, із якими ви можете налагодити пряму комунікацію. Самі розумієте, що ресурсі, на яких вказана реальна адреса, номер телефону та інші можливості зв’язку, погодьтеся, більше викликають довіру, аніж майданчики де ані адреси, ані телефону.

     

    І, власне, першім незалежним та прогресивним ресурсом і є незалежна платформа Мій Голос, що пропонує соціально-активним та небайдужим громадянам свої майданчики для розміщення, обговорення й просування громадських ініціатив до більш широкої аудиторії.

    Тому, якщо у вас є питання, звертайтесь до нас за телефоном в Києві: +380 44 383 29 97 або пишіть нам: press@miygolos.org або office@miygolos.org

     
c
Написати нове повідомлення
j
Наступний пост/наступний коментар
k
Попередній пост/попередній коментар
r
Відповісти
e
Редагувати
o
Показати/сховати коментарі
t
Перейти вгору
l
Йти до логіну
h
Показати/приховати довідку
shift + esc
Скасувати